"Передноворічні роздуми". Мирослава Люсак
Передноворічні роздуми
Мирослава Люсак
Над Україною народжувались зорі,
А потім падали... і плакав Рік Старий,
Просив пробачення за муки і за горе,
За рік війни, що він нам завинив.
Збирав у торбу бомби і тривоги,
Руїни, кров, прокльони, плач і втрати,
З молитвою звертався він до Бога,
Щоб з України біль і зло забрати.
І кожен з нас про рік цей мовить різне:
Комусь болить, хтось каже: " Щоб не гірше".
Та в кожнім серці є надії іскра,
Що Рік Новий Різдвяним дивом втішить.
Сьогодні ми уже не побажаєм:
- Із Новим роком в щасті та здоров'ї !
Та ми готові вірить, ми чекаєм
І молим Бога вижити в недолі.
Щоб Рік Новий за ту ціну велику,
Яку сповна уже ми заплатили,
На кожну душу знайшов краплю ліку,
Дав українцям мир й великі сили.
Не спрогнозуєш, що там за порогом,
Бо зорі падають і ріки сліз течуть,
Але ми вірим у життя, ми з Богом,
Надії нас у Рік Новий ведуть.
Бо сонце світить навіть в час тривоги
І для майбутнього народжуються діти.
Із Новим роком! Хай все буде добре.
А Україні жити в мирнім світі.
Грудень,2022